goblinnss (goblinnss) wrote in ru_polit,
goblinnss
goblinnss
ru_polit

Ну нету на Украине фашизма, не-ту! Мантра такая...

СТОСОВНО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНА МАЄ ВИКОРИСТАТИ ДОСВІД ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО БАНТУСТАНІВ ДЛЯ ТУЗЕМНОГО НАСЕЛЕННЯ

НАЙКРАЩА ДОПОМОГА ЗАХОДУ УКРАЇНІ – ЦЕ ПОСИЛЕННЯ САНКЦІЙ ЩОДО МОСКВИ. А ще краще – у поєднанні зі зменшенням попиту на російський газ. Довготермінові договори з Кремлем – небезпечна ілюзія, якої краще уникати. Для них потрібне раціональне розуміння власних інтересів. Гарний приклад – стосунки Японії й США. Якщо мислити російськими категоріями "боротьби з фашизмом", то в японців після атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі не мало б бути більшого ворога, ніж американці. Проте все навпаки: у Сполучених Штатів немає кращого союзника в Тихоокеанському регіоні, ніж Японія. А все тому, що найбільшу небезпеку для Токіо становить Пекін. Такі реалії раціональних національних інтересів.

Росії така поведінка не властива. Інакше не платили б контрибуцію Рамзану Кадирову в Чечні, а створили за ці гроші з кубанських і донських "козачків" чи технологічних дронів санітарний кордон. І таким чином застрахувалися від серйозніших проблем довгострокового характеру, що неминуче створить "спокійна" Чечня. Так само Москві більше користі від автономного Криму в складі України, бо це було "вічнозелене" джерело проросійських настроїв у Верховній Раді. Але така логіка стосується лише раціональної поведінки. Якщо ж перевагу віддають емоціям – а це російські реалії, то з таким суб'єктом ніхто не домовлятиметься. Навіть якщо для цього є предмет.

Яким би мало бути вирішення Україною проблеми окупованих територій? Раціональне – лише одне: використати досвід Південно-Африканської Республіки щодо бантустанів для туземного населення. Було створено 10 таких утворень на території ПАР і ще 10 – у сусідній Намібії. Офіційно декларована мета – збереження національної окремішності й етнопсихологічного колориту груп темношкірого населення. Чотири бантустани – Транскей, Бопутатсвана, Венда і Сіскей – були оголошені незалежними владою ПАР. Що, втім, не визнавалося світовим співтовариством. Інші три бантустани – КваЗулу, Лебова, КваКва – отримали широку автономію. Ще три – право на самовизначення.

Спочатку передбачалося, що до бантустанів переселяться більшість корінних жителів, аби насолодитися свободою, культивувати традиції предків і позбутися ненависної експлуатації з боку білої меншості. Однак темношкіре населення вважало за краще мешкати у "шанхаях" на околицях великих південноафриканських міст, ніж у власних "незалежних" чи автономних бантустанах. Причина проста – брак робочих місць, що не компенсував можливостей жити за законами предків. Практично єдиним джерелом заробітку там стали казино й топлес-шоу. В окремих випадках – розробка родовищ природних копалин. Проте левову частку доходів бантустанів, у середньому понад 80%, становили надходження з бюджету Південно-Африканської Республіки. В середині 1980-х людей довелося повертати до рідних бантустанів на законодавчій основі, простіше кажучи – силоміць. 1994 року бантустани ліквідували внаслідок міжнародних санкцій проти ПАР.

ВИСНОВКИ З ЦЬОГО ДЛЯ НАШОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ОКУПОВАНИХ РЕГІОНІВ – ПРОЗОРІ. По-перше, економічно залежні території зі специфічним складом населення рано чи пізно втратять інтерес до "самостійності". Як кажуть, прийде коза до воза і скаже "бе". Важливо контролювати державний кордон із Росією – завдання-максимум, або ізолювати "республіки" від решти України – програма-мінімум. На території бантустанів їх жителям можна було б робити практично що завгодно, але без брязкання зброєю. Умови для проведення подібного експерименту є на Донбасі. Звісно, владі ПАР було легше, оскільки країна не була сусідом ядерної держави. Хоча, з іншого боку, темношкірі активісти з Африканського національного конгресу не відчували браку амуніції від Радянського Союзу, НДР і Чехословаччини. Створення "особливих районів" на Донбасі відповідає логіці відповідного зарубіжного досвіду. До південноафриканських бантустанів можна додати американські резервації для індіанців.

По-друге, важливо зібрати на Донбасі максимальну кількість осіб із "донбаським характером" – для запобігання їх надмірній концентрації в інших областях України. Подібно до того, як у бантустани намагалися переселити якнайбільше корінного населення Південної Африки. Не виключено, що для цього потрібно буде повернутися до призабутої практики перевірок паспортного режиму.

По-третє, економічну допомогу з Києва Донбас може отримати за відмови від вільного носіння зброї та антиукраїнської риторики. Можна погодитися на толерування власної "самобутності" жителями "особливих територій", але з дотриманням українського законодавства. Це – більш-менш вільні вибори, відсутність дискримінації за мовною ознакою.

Не можуть не дивувати заяви українських високопосадовців, що, мовляв, до кінця року за газ проблемний регіон заборгує 7 млрд грн. Перевести його на передоплату – і крапка. Відрізати від "труби" – і баста. Якщо визнавати Донбас і Крим окупованими територіями, то не буде зайвим пригадати жителям цих регіонів радянське трактування такого стану справ. Які пенсії, які субсидії, який газ?

І останнє. За два-три роки санкції проти Росії зроблять свою справу, і їй буде не до "навчань" у Ростовській області. Тоді стане можливим відновлення кордону без доброї волі російської сторони. Усвідомлення цього факту може призвести до намагання бойовиків та їх спонсорів розширити площу місцевостей з "особливим статусом" уже зараз – доки не пізно. У такому випадку Україна повинна бути готовою до використання потенціалу власного ракетобудування.

Вирішити проблему з "особливими територіями" не складно. І вони не стануть на заваді вступу України до Євросоюзу.

Бо наявність невизнаної Республіки Північного Кіпру не перешкодила вступу до ЄС Кіпру 2004 року. Зате дотепер заважає європейським амбіціям Туреччини, що цю "респуб­ліку" створила за допомогою власних військ 1974-го. Вступ України до ЄС – це факт, але не раніше 2040 року. Основні передумови: зменшення відставання за показником ВВП на душу населення до 40% від рівня країн ЄС, зниження корупції щонайменше до рівня Болгарії й Румунії, чітка політична орієнтація на європейські цінності

Яндекс-перевод:

В ОТНОШЕНИИ ОККУПИРОВАННЫХ ТЕРРИТОРИЙ УКРАИНА ДОЛЖНА ИСПОЛЬЗОВАТЬ ОПЫТ ЮЖНО-АФРИКАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ ПО БАНТУСТАНІВ ДЛЯ ТУЗЕМНОГО НАСЕЛЕНИЯ

ЛУЧШАЯ ПОМОЩЬ ЗАПАДА УКРАИНЕ - ЭТО УЖЕСТОЧЕНИЕ САНКЦИЙ В ОТНОШЕНИИ МОСКВЫ. А еще лучше - в сочетании с уменьшением спроса на российский газ. Долгосрочные договоры с Кремлем - опасная иллюзия, которой лучше избегать. Для них требуется рациональное понимание собственных интересов. Хороший пример - отношения Японии и США. Если мыслить российскими категориями "борьбы с фашизмом", то у японцев после атомной бомбардировки Хиросимы и Нагасаки не должно быть большего врага, чем американцы. Однако все наоборот: у Соединенных Штатов нет лучшего союзника в Тихоокеанском регионе, чем Япония. А все потому, что наибольшую опасность для Токио составляет Пекин. Такие реалии рациональных национальных интересов.

России такое поведение не свойственно. Иначе не платили бы контрибуцию Рамзану Кадырову в Чечне, а создали за эти деньги из кубанских и донских "казачков" технологических дронов санитарный кордон. И таким образом застраховались от более серьезных проблем долгосрочного характера, что неизбежно создаст "спокойная" Чечня. Так же Москве больше пользы от автономного Крыма в составе Украины, потому что это было "вечнозеленое" источник пророссийских настроений в Верховной Раде. Но такая логика касается только рационального поведения. Если же предпочтение отдают эмоциям - а это российские реалии, то с таким субъектом никто не будет договариваться. Даже если для этого есть предмет.

Каким должно быть решение Украиной проблемы оккупированных территорий? Рациональное - только одно: использовать опыт Южно-Африканской Республики по бантустанів для туземного населения. Было создано 10 таких образований на территории ЮАР и еще 10 - в соседней Намибии. Официально декларируемая цель - сохранение национальной самобытности и етнопсихологічного колорита групп чернокожего населения. Четыре бантустаны - Транскей, Бопутатсвана, Венда и Сіскей - были объявлены независимыми властями ЮАР. Что, впрочем, не признавалось мировым сообществом. Другие три бантустаны - КваЗулу, Лебова, КваКва - получили широкую автономию. Еще три - право на самоопределение.

Изначально предполагалось, что к бантустанів переселятся большинство коренных жителей, чтобы насладиться свободой, культивировать традиции предков и избавиться от ненавистной эксплуатации со стороны белого меньшинства. Однако темнокожее население предпочло жить в "шанхаях" на окраинах крупных южноафриканских городов, чем в собственных "независимых" или автономных бантустанах. Причина проста - нехватка рабочих мест, что не компенсировал возможностей жить по законам предков. Практически единственным источником заработка там стали казино и топлесс-шоу. В отдельных случаях - разработка месторождений природных ископаемых. Однако львиную долю доходов бантустанів, в среднем более 80%, составляли поступления из бюджета Южно-Африканской Республики. В середине 1980-х людей пришлось возвращать к родным бантустанів на законодательной основе, проще говоря - силой. 1994 года бантустаны ликвидировали вследствие международных санкций против ЮАР.

ВЫВОДЫ ИЗ ЭТОГО ДЛЯ НАШЕЙ ПОЛИТИКИ В ОТНОШЕНИИ ОККУПИРОВАННЫХ РЕГИОНОВ - ПРОЗРАЧНЫЕ. Во-первых, экономически зависимые территории со специфическим составом населения рано или поздно потеряют интерес к "самостоятельности". Как говорят, придет коза до воза и скажет "бе". Важно контролировать государственную границу с Россией - задача-максимум, или изолировать "республики" от остальной Украины - программа-минимум. На территории бантустанів их жителям можно было бы делать практически что угодно, но без бряцания оружием. Условия для проведения подобного эксперимента есть на Донбассе. Конечно, власти ЮАР было легче, поскольку страна не была соседом ядерной державы. Хотя, с другой стороны, темнокожие активисты из Африканского национального конгресса не испытывали недостатка амуниции от Советского Союза, ГДР и Чехословакии. Создание "особых районов" на Донбассе соответствует логике соответствующего зарубежного опыта. К южноафриканских бантустанів можно добавить американские резервации для индейцев.

Во-вторых, важно собрать на Донбассе максимальное количество лиц с "донбасским характером" - для предотвращения их чрезмерной концентрации в других областях Украины. Подобно тому, как в бантустаны пытались переселить как можно больше коренного населения Южной Африки. Не исключено, что для этого нужно будет вернуться к подзабытой практики проверок паспортного режима.

В-третьих, экономическую помощь из Киева Донбасс может получить за отказа от свободного ношения оружия и антиукраинской риторики. Можно согласиться на толерантность собственной "самобытности" жителями "особых территорий", но с соблюдением украинского законодательства. Это - более-менее свободные выборы, отсутствие дискриминации по языковому признаку.

Не могут не удивлять заявления украинских чиновников, что, мол, до конца года за газ проблемный регион задолжает 7 млрд грн. Перевести его на предоплату - и точка. Отрезать от "трубы" - и баста. Если признавать Донбасс и Крым оккупированными территориями, то не будет лишним вспомнить жителям этих регионов советское трактовка такого положения дел. Какие пенсии, субсидии, какой газ?

И последнее. За два-три года санкции против России сделают свое дело, и ей будет не до "учений" в Ростовской области. Тогда станет возможным восстановление границы без доброй воли российской стороны. Осознание этого факта может привести к попыткам боевиков и их спонсоров расширить площадь местностей с "особым статусом" уже сейчас - пока не поздно. В таком случае Украина должна быть готовой к использованию собственного потенциала ракетостроения.

Решить проблему с "особыми территориями" не сложно. И они не станут на пути вступления Украины в Евросоюз.

Ибо наличие непризнанной Республики Северного Кипра не помешала вступлению в ЕС Кипра 2004 года. Зато до сих пор мешает европейским амбициям Турции, что эту "республику" создала с помощью собственных войск 1974-го. Вступление Украины в ЕС - это факт, но не ранее 2040 года. Основные предпосылки: уменьшение отставания по показателю ВВП на душу населения до 40% от уровня стран ЕС, снижение коррупции меньшей мере до уровня Болгарии и Румынии, четкая политическая ориентация на европейские ценности

А теперь - ВНИМАНИЕ! - источник: http://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_aki-pensiyi-yaki-subsidiyi-yakij-gaz/592148
Не хухры-мухры
Subscribe
promo ru_polit april 1, 00:00
Buy for 80 tokens
Что делать, если вы не успели совершить все необходимые для самоизоляции покупки, а в 100 метрах от подъезда не оказалось торгового центра? aliexs рекомендует скоротать время и порадовать себя приятными мелочами на глобальной виртуальной торговой площадке. Нажимая на любую из картинок…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments